Ноты моей души
Аккордами листопада
Зависли в глухой тиши,
Плачут с осенним садом...
Вместе с дождливым днём
Льётся печаль немая,
Памятью вновь бредём
Тропками личного рая.
Под беспощадным дождем
Пламя свечи не играло,
Жадным сентябрьским днём
Света становится мало...
ОборвалАсь струна,
Всплывают родные лица...
Жизнь без которых скудна,
И не скрипят половицы.
Вязнет в тумане рассвет,
В молитве склонюсь покорно.
Осень проникла внутрь,
Но не пустила корни...
Ирина Чепелюк,
Ванкувер, США
“Ты всегда около, милосердный в жестокости, посыпавший горьким-горьким разочарованием все недозволенные радости мои, — да ищу радость, не знающую разочарования. Только в Тебе и мог бы я найти ее, только в Тебе, Господи, Который создаешь печаль в поучение, поражаешь, чтобы излечить, убиваешь, чтобы мы не умерли без Тебя.” Аврелий Августин
Прочитано 7611 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Свидетельство : Ответ от Бога - Николай Никишин Я попытался передать все свои ощущения и переживания, которые охватывали меня. Предлагаю читателям задуматься над своей жизнью и никогда не разочаровываться ни в чем, а всегда знать, что у тебя есть самый настоящий и верный друг, который верность доказал в момент, когда Его распяли на Голгофе.
