Радість в прославленні і поклонінні

Кожна церква, чи то Православна, чи то Католицька, чи то Протестантська, успадкували від своїх батьків, дідів та ще давніших предків форми проведення богослужінь, а також прославлення та поклоніння Богові. В основу своїх методів вони беруть місце з Біблії: « Все у вас хай буде чинно та благопристойно».А що означає чинно і благопристойно? Де є цей зразок? Звичайно, якщо це має відношення до християнства, то давайте звернемось до Слова Божого і проаналізуємо, що воно говорить про форми та методи проставлення і поклоніння.

Ще не було нашої планети, але музика, прославлення та поклоніння Богові вже існували на небі в Його Царстві. І по сьогоднішній час ще існує й буде існувати вічно. В жодній помісній церкві на землі не було, немає і не буде такої музики, такого прославлення і поклоніння, і такої форми служіння, як є на небі. Там навколо Божого престолу постійно перебувають двадцять чотири старці, вдягнені в білий одяг, а їх голови вінчають золоті вінці. Вони поклоняються Богові і проголошують слова прославлення. Також там є навіть і чудернацькі тварини з очами зпереду та ззаду. Одна тварина схожа на лева, друга – на теля, третя- на людину і четверта- на орла. В кожної з цих тварин є по шість крил: « І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи, свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти» ( Откровення 4:4-8). Крім того, на небі є безкінечне число ангелів, архангелів, херувимів, серафимів. Біблія оповідає, що ангели гучними сурмами проголосять другий прихід Христа на землю. На небі панує безкінечна радість, яка висловлюється хороводами ангелів, котрі навіть звістили пастухам своїм чудесним співом про народження Ісуса у Вифлеємі. Скіль там ще є всього іншого, про яке ми поки що не знаємо.

Коли Бог створив людину, Він також вклав у неї Своє єство, небесне єство, щоб вона могла радіти, співати, танцювати, грати, поклоняючись Йому, так само, як це відбувається на небі. Танці, плескання в долоні, вигуки – не є вигадкою диявола. Диявол не міг сам це вигадати, він перейняв це на небі в Божому прославленні, коли він ще був « херувимом осіняючим» – лідером небесного прославлення. Багато чого він привласнив собі того, що не його, і тепер тримає над цим владу.

Цар Давид з радості танцював і підстрибував, коли Ковчег несли до міста, названого його іменем. Там ми читаємо, що його жінка Мелхола засудила в своєму серці таке висловлювання радості, і за це вона до кінця свого життя не мала дітей. Чи не є це велика пересторога для тих, хто передчасно засуджує будь-яке прославлення?

В Псалмі 46:2 говориться: «Всі народи,-плещіть у долоні, вигукуйте Богові голосом радості…» А Псалом 150 взагалі проголошує волю в прославленні:
«…Хваліте Його звуком трубним, Хваліте Його на арфі та гуслях! Хваліте Його на бубні та танцем, Хваліте Його на струнах та флейті! Хваліте Його на цимбалах дзвінких, Хваліте Його на цимбалах гучних! Все, що дихає,- хай Господа хвалить! Алілуя!»

Я не раз задавався питанням: чому люди, які наповнені духом релігійної традиції та забобонів, різко засуджують пославлення Бога танцями, радісними вигуками і плесканням у долоні, як про це пише Біблія? Вони знаходять для цього всілякі аргументи, начебто це було в Старому Заповіті, а в Новому Заповіті Ісус не танцював та не вигукував. Ісус, будучи на землі, багато чого не робив, що тепер робиться навіть і в традиційних церквах. Ісус не їздив на автомобілі, не ходив у штанах, не взувався в чоботи або туфлі, не користувався електроенергією, не започаткував жодної біблійної школи, не проводив музичні вечори, не їв свинини, не був одружений і т.д. Виходить так, що в одних випадках, коли це не відповідає традиції, Старий Заповіт є лише як історія, а в інших випадках береться за основу. Але з таким постійним підлаштуванням далеко не поїдеш.

Вся причина такого різкого засудження прославлення Бога таїться в чомусь глибшому, про що навіть і не здогадуються ті, котрі виступають супроти цього. Апостол Павло говорить: «Бо Царство Боже не їжа та пиття, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» ( Римлянам 14:17) А Ісус Христос сказав: « Бо Царство Боже всередині вас» ( Луки 17:21)

Отже, Царство Боже є всередині нас, і являє собою радість, мир і праведність. Що таке є радість, як символ Царства Божого? Радість має два характери: Божий і сатанинський.Диявол не може дати людині сердечної радості, бо він не може дати Царства Божого. Ось він і придумав штучний замінник радості, за яким стоїть пекло. Це- наркотики, алкоголь, сексуальна розпуста тощо. Люди світу цього вживають це і радіють, валяючись на вулиці, влаштовують бійки, погроми в своїх сім’ях, або просто, похмелившись, співають пісні. Цієї радості вистачає лише на короткий час. Коротше кажучи, радість має свій прояв. Вище ви прочитали, який зовнішній прояв має радість диявольської заправки. А який прояв, дозвольте запитати, має радість, що характеризує Царство Боже? Релігійні провідачі, дайте відповідь на це питання! Ось тут і таїться вся причина! Диявол побачив, що він все-таки не зможе повністю пригасити силу Слова Божого, і розробив свою доктрину: « Ви моліться, читайте Біблію, майте радість, але тільки у своєму серці і не показуйте її ззовні, будьте такими тихими, сором’язливими, і дорога вам гарантована прямо в рай» А тут виникає запитання: «Чому тримайте радість тільки в серці, а не показуйте її ззовні?» Відповідь ось така. Тому, що п’яниця, наркоман, чи взагалі людина, яка не знає Бога, ніколи не зможе побачити, зрозуміти і покуштувати тієї радості, коли її будеш ховати тільки в серці. Сьогодні всі люди читають Біблію, але не всі мають Царство Боже. Коли « традиційний християнин» з кам’яним лицем без усмішки буде розповідати не християнинові, що той знайде справжню радість в Бозі, а не в горілці, то цей мирський чоловік скаже: « Я, як вип’ю, то дійсно нарадуюся, а ти що, постійно ходиш з насупленим носом і проповідуєш своє Євангеліє. Забирайся геть звідси!» Тілесні люди ніколи не можуть зрозуміти духовного. Як дехто каже: « Я радісний в дусі». Хто так говорить, той обманює себе й інших. Звідси і пішла характеристика християнства, як чогось сумного, затурканого і безперспективного. Диявол попрацював і ще добре над цим працює.

Християнин, який має Царство Боже, може завжди бути радісний. Особливо тоді, коли збирається вся помісна церква для прославлення Бога. Коли в День П’ятидесятниці Дух Святий зійшов на апостолів – вони так раділи, що сторонні люди думали, що вони понапивалися вина й сп’яніли. Але це була радість в Святому Дусі. П’ятидесятниця не закінчилася, вона є й сьогодні. Тож дивним є те, зібрання в багатьох традиційних церквах проходять, як на кладовищі. Плескання у долоні для Господа тут вважають гріхом, а тим часом, своїми язиками виплескують стільки осуду, зневаги, наклепів. Наче після спеціального інституту « Язикового плескання». Дияволові подобається таке «християнство» – все по його планах. Але Слава Богові, що Його Слово ніхто не може повністю затуманити. Протягом усіх століть, поміж всіх обставин, існувала, існує й буде існувати аж до вознесіння жива церква Божа, в якій християни радіють, веселяться. Торжествують, прославляють Бога в «… тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони»( 1 Кор. 6:20).

Кожна людина може мати в своєму серці Царство Боже: мир, радість та праведність. Це є серце усього християнства. Сатана прийшов для того, щоб вкрасти і погубити. Коли ви знайшли Царство Боже – нікому не дозвольте викрасти його всілякими умовляннями, лицемірством, переданнями і різними доказами. « Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтесь знову в ярмо рабства»( Галатам 5:1) « А що до прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити, то ми їх не послухали ані на хвилю і не піддались були, щоб тривала в вас правда Євангелії» ( Галатам 2:4-5).
« Радійте в Господі завжди, знову кажу: радійте» ( Филип’янам 4:4).

Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/

Радість в прославленні і поклонінніПроповеди

Радість в прославленні і поклонінні

Радість в прославленні і поклонінні
Проповеди